Роман Олійник ( 24.05.2001-26.12.2022)

Роман Олійник народився в селі Когильне Зимнівської громади 24 травня 2001 року.

У рідному селі хлопець закінчив початкову школу, а тоді до 9 класу навчався в освітньому закладі села Льотниче. Опісля здобувати фах маляра-штукатура пішов у тоді ще Володимир-Волинське вище професійне училище.

Професію обрав усвідомлено, адже змалку любив щось майструвати, лагодити. Роман завжди марив військовою службою. Його цікавила армія, повстанський рух, тож не дивно, що одним із улюблених місць був «Вовчак».

А більш усвідомлене захоплення військовою справою проявив, надихнувшись прикладом тата, який у 2014-2015 роках захищав від ворога Східну частину Батьківщини.

Військовослужбовець Роман Олійник здійснив дві ротації у зону АТО/00C, a коли відбулося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, хоробро захищав рідну землю. Брав участь в обороні Херсонщини та Миколаївщини, захищав й інші області, на які зазіхнув ворог. Він був відповідальним, професійним, вмотивованим, коли вирушав на виконання завдань щодо захисту країни, звільнення рідної землі від окупантів. Займався евакуацією поранених, підвозив боєприпаси на бойові позиції під час контрнаступу на Харківщині. У серпні 2022 року отримав нагороду від Міністра оборони - нагрудний знак «За зразкову службу».

1 грудня, на День ангела, Роман приїхав у відпустку додому. За кілька днів, які йому виділили для відпочинку з ріднею, устиг провідати усіх найдорожчих людей, зустрівся з друзями, поспілкувався з односельцями... А вже наприкінці місяця близькі люди та земляки у глибокій скорботі йшли до його дому, щоб провести в останню дорогу любого Ромчика, щирого патріота, захисника України і її Героя. 26 грудня у Краматорському районі на Донеччині 21-річний Роман Олійник загинув унаслідок артилерійського обстрілу. 3 передової додому Романа привезли його побратими.

21-однорічний Роман був надійним товаришем для тих, з ким пліч-0-пліч боронив Батьківщину від ворогів, мужнім воїном і Героєм для всіх українців, а для рідних і друзів - добрим, щирим, компанійським юнаком, якого так не вистачає і в чию загибель досі не хочеться вірити. Так мало він прожив на цьому світі, але залишив у пам'яті тих, хто був з ним знайомий, лише найтепліші спогади, які, як і пам'ять про Героя, житимуть вічно.