Руслан Голяновський (24.08.1982 - 24.08.2014)

Народився Руслан Голяновський  24 серпня 1982 року в селі Горичів Володимир-Волинського району Волинської області.  В сім’ї Голяновського Віктора Феліксовича та Тетяни Харитонівни виховувалося троє дітей, Руслан був старший серед них. З 1989 навчався в Зимненській  середній школі, яку закінчив у 2000 році. З жовтня 2000 року по травень 2002 року проходив службу в Збройних Силах України . Після звільнення в запас повернувся у рідне село Горичів, працював у приватного підприємця. Добре  розумівся на техніці та столярній справі, був добрим господарем удома, часто допомагав сусідам по господарству.  

Був мобілізований до лав Збройних Сил ще на початку квітня 2014 року. Служив водієм у 51-й механізованій бригаді.(1) Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройної агресії Росії. Він вірив у швидку перемогу і мріяв скоріше обійняти рідних, за якими дуже сумував на сході. Про це він завжди говорив у телефонних розмовах.

24 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади. Рідні останній раз розмовляли із Русланом близько 20 години 24 серпня.

 Руслан Голяновський загинув вночі 24 серпня 2014 року  під час обстрілу блокпосту 39-06 в районі с.Многопілля, Амвросіівський район, Донецька область (1)

У ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в районі блокпосту 39-06, де знаходився командний пункт штабу Сектору «Б» почався обстріл території блокпосту з російських САУ «Нона» та мінометів. Одна з мін потрапила у ГАЗ-66 з боєприпасами мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади, яка загорілась. Командир батареї з підлеглими кинувся тушити вантажівку, але у цей час у неї повторно влучив артилерійський снаряд з «Нони», стався вибух. Було вбито та поранено 20 військовослужбовців бригади, серед загиблих  Голяновський Руслан Вікторович  (2, с. 19-20).

У День незалежності, 24 серпня, Руслан Голяновський міг би відзначати свій 32 день народження.

Похований Руслан Голяновський на кладовищі у рідному селі Горичів.

Указом Президента України №311/2015 від 4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ,  Голяновський Руслан  Вікторович посмертно  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня(6)

В Зимненському НВК відкрито меморіальну дошку випускнику Руслану Голяновському.

Пам’ятний знак доручили відкривати голові спілки ветеранів АТО Степанюку Юрію та старшій доньці полеглого солдата Ангеліні, котра у 2016 році пішла у перший клас Зимненського НВК.

Вшанувати загиблого прийшли його рідні та близькі, учні та педагоги його рідної школи, представники місцевої та районної влади, духовенство.  

Вдома у Руслана  залишились батьки, дружина, двоє дітей.

Його старшій доньці Ангеліні було майже 4 роки, вона пам’ятає тата, а Дмитрику мало б за 2 дні до смерті Руслана виповнитись рік, тому знає його лише з фотографій.

“Про загибель Руслана доньці повідомила після похорону. Якось ввечері Ангеліна попросила: «Мамо, давай помолимося за тата». Ми щовечора молилися за нашого і за інших тат. І я їй тоді сказала. Варіантів не було. Я їй тоді сказала, що тато не зможе… (прийти, – авт.) Немає такого дня, щоб ми не згадували про нього”, – розповідає Олена Голяновська.(3)

“Деякі діти розповідають, що змирилися, але це не про моїх. Хоч навіть і тепер у певних моментах відчувається опіка, наче хтось нас оберігає. Зрозуміє тільки той, хто пережив”, – говорить  дружина Олена Голяновська.(3)

Усі, хто знав Руслана, пам’ятають його як щиру, добру, розумну, спокійну людину.

Згадуючи Руслана в думках завжди зринають спогади із перших шкільних днів: маленький світловолосий кучерявий хлопчина в окулярах. Спокійний, тихий, але справжній товариш і хлопців, і дівчат, який на перервах міг і м’яча понабивати, і на велосипеді покататися та й в «резинки» пограти. Руслан завжди був позитивний, добряк, порядний і надійний. На уроках чемний та вихований, усі вчителі та учні його поважали за чесність- згадує однокласниця Руслана Голяновського.