Володимир Ткачук

Ткачук Володимир Олексійович був людиною, чиє життя стало прикладом відданості своїй родині, своїй справі та Батьківщині. Народившись у невеличкому селі, він змалку прагнув жити чесно, трудитися і бути корисним своїй країні.

У школі Володимир вирізнявся своєю любов’ю до футболу. Він мав багато друзів у класі, бо завжди був щирим і готовим підтримати. Після школи вступив до ПТУ №23 м. Володимира, де здобув фах тракториста. Професія стала для нього стартом до дорослого життя, яке було сповнене праці та самовіддачі.

У шлюбі з дружиною Володимир прожив 20 років, виховуючи двох чудових синів: Максим навчався в Оваднівському кулінарному училищі, а Роман здобув професію слюсаря-механіка у Центрі професійної освіти м. Володимира. Для Батька його діти були гордістю, і він мріяв, щоб вони зростали в мирній, сильній країні.

Сім’я завжди була для нього на першому місці. Після строкової військової служби у місті Надвірна Львівської області працював у будівельній сфері. Забезпечував родину, будуючи не лише будинки, але й міцні основи щасливого майбутнього.

Коли над Україною нависла загроза війни, Володимир не залишився осторонь. Він твердо вирішив, що мусить захищати Батьківщину, навіть якщо це коштуватиме йому спокою і життя. Перед тим, як вирушити на фронт, він сказав: "Я йду, щоб захистити вас і нашу землю. Ворог не має пройти далі, і я зроблю все, щоб зупинити його."

Захищаючи Україну в Бахмутському районі, селі Богданівка Донецької області, Володимир став справжнім воїном – сильним духом, безстрашним і відданим своєму обов’язку. Він тримав усе в таємниці, не бажаючи тривожити стару матір та дружину, а також уберегти синів від хвилювань.

На жаль, доля виявилася невблаганною. Унаслідок мінно-вибухової травми та численних проникаючих осколкових поранень Володимир Олексійович загинув. Його смерть стала болючою втратою для всіх, хто його знав, але його приклад залишився живим у серцях тих, за кого він боровся.

Володимир мріяв повернутися додому живим, допомагати відбудовувати країну, бути прикладом для своїх синів. Хоча життя обірвалося передчасно, його мрія жити в мирній Україні продовжує жити в кожному з нас.

Світла пам’ять і вічна шана герою, який поклав своє життя за нашу свободу.