Мрія, війна, реальність.
«Усе моє життя пройшло у мальовничому містечку на Донеччині Слов’янську. Тут я народилась, пішла в садочок, а потім до школи. Після закінчення школи були мрії про вступ до вишу. Та вже 24 лютого в мої мрії ввірвалась нова реальність. Спати та прокидатись від лунання сирен; обстріли, вибухи». Це спогади Єлизавети Безсмертної, яка через жахіття війни змушена була покинути домівку та з сім’єю переїхати у місто Володимир.
Вимушено змінити мрії, ритм життя, домівку, друзів складно, а ще без засобів до існування. Нове місто, нові труднощі, пошук житла та роботи аби допомогти сім’ї. Саме це привело Єлизавету у Володимир-Волинську міськрайонну філію Волинського обласного центру зайнятості.
За допомогою фахівців Єлизавета вже працює продавцем в магазині «Пан млинець», але все ж не полишає мрії та надії про навчання у виші, відкриття власної справи, а поки що - це невеличкий старт та досвід на початку життєвої дороги юної дівчини.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
