«У мене немає бажання кудись тікати із Зимнівської школи»

Дата: 06.12.2017 09:52
Кількість переглядів: 875

Фото без опису  Науковець, кандидат біологічних наук Валерій Рясний заново відкрив себе у педагогіці.
Знайти себе. Що це означає? Передусім усвідомити, що в тобі заклала природа, на що ти здатний і чим можеш стати корисний суспільству. А ще – передати свій досвід, свої знання іншим, навчити їх також знаходити себе. Людина, про яку ця розповідь, знайшла себе в науці, а нині відкриває в собі здібності творчого педагога. В особі Валерія Михайловича Рясного, вчителя хімії Зимнівського НВК, я також відкрила інтелігентну, глибоко ерудовану, вдумливу і зважену людину.
Валерій Михайлович народився 16 липня 1979 року в місті Бахмач Чернігівської області в робітничій сім’ї. Дитинство його пройшло в живописній місцевості, де несуть свої води зачарована Десна та тихоплинний Сейм. Після закінчення школи вступив на факультет хімії та біології Сумського педагогічного університету імені Мечникова, який закінчив у 2003 році. Потім навчався в магістратурі і працював викладачем біологічних наук у рідному вузі. Але хотілося чогось більшого. І Валерій переїхав до Києва, де влаштувався в інститут біології АН України. Там вступив до аспірантури, захистив кандидатську дисертацію і став співробітником лабораторії медичних препаратів. Валерій Рясний і його колеги досліджували досить цікаву і складну тему – вплив вітаміну Д3 на кісткову тканину за різних патологій. Працювати було досить цікаво і одночасно складно, адже даного вітаміну в Україні немає. Добова доза, яка необхідна для людини, становить 20 тисяч міжнародних одиниць. Аналогом на даний час виступає Кальцій Д3 Нікомед, але у цьому розрекламованому препараті міститься лише 400 одиниць вітаміну. У природі ж вітамін Д синтезується під дією сонячного проміння, але внаслідок викидів в атмосферу синтез вітаміну значно послабився. Це і стало причиною остеопорозу та інших захворювань опорно-рухового апарату. Науковці, в число яких входив і Валерій Рясний, розробили цей необхідний для здоров’я людей вітамін, хотіли запустити у виробництво, але виявилось, що у нашій державі це нікому не потрібно.
Згодом Валерій перейшов на роботу у компанію, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною Анатоліївною, яка родом з Володимира-Волинського. Оскільки у подружжя виникли певні складнощі з проживанням у столиці, вирішили переїхати до рідного міста Аліни Анатоліївни. Таким чином Валерій Михайлович, за його ж словами, відкрив для себе незрівнянну Волинь, яку до цього ніколи не бачив. Він став працювати у Ковельському медичному коледжі. Робота подобалась, але вимагала затрати часу і коштів. І тут з’явилася нагода влаштуватися вчителем хімії у Зимнівський НВК.
-Робота з дітьми зацікавила мене, – розповідає Валерій Михайлович, – хоч довелося звикати, як кажуть, «проваритися». Крім того, імпонує сільська тиша, відсутність суєтності, своєрідний романтизм сільської місцевості. А діти які тут спокійні, чуйні, відверті! Коли прийшов до школи, зрозумів, що діти не дуже цікавилися хімією. Ніхто не обирав цей предмет для здачі ЗНО, а тепер вже вибирають, мріють про медичні спеціальності. Хоч я не радив би вступати до медичного училища після 9-го класу. Краще після 11-го здобути спеціальність лікаря. Нам потрібно змінювати стереотипи щодо необхідності деяких професій.
Учні 10-го класу разом з учителем хімії розпочали науково-дослідницьку роботу на тему «Вплив холекальциферолу (вітаміну Д3) на імунну систему щурів за умов дегіповітамінозу».
-Працювати непросто, – зізнається вчитель. – Я постійно відвідую Київ, де разом з колегами напрацьовуємо матеріал. А теоретичні висновки вже робитимуть самі учні. Це їх дуже зацікавило. Я націлюю школярів на те, що будь-яка наукова робота повинна знайти застосування в житті. Наука має розвиватися разом з економікою. Повірте, що у нас є багато цінних наукових надбань, багато патентів, але ми їх змушені продавати, щоб потім у іншої країни купувати свою ж продукцію. На жаль, це гіркі реалії сьогодення. А майбутнє за молодим поколінням, і я щасливий, що відкриваю себе в якості шкільного вчителя. Принаймні у мене немає бажання кудись тікати із Зимнівської школи. Поки що у нас не обладнаний кабінет хімії, але є надія, що скоро розпочнеться його переобладнання.
Директор Зимнівського НВК Юлія Степанюк охарактеризувала діяльність Валерія Михайловича Рясного короткими, але влучними словами: «Правда, цікава людина? А як потягнулися до нього учні!»


« повернутися

Код для вставки на сайт

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь