Анатолій Гуцалюк ( 26.04.2002-11.08. 2022)

Солдат строкової служби Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького старший навідник 1-го відділення гранатометного взводу 2-гого мехізоваваного взводу Анатолій Гуцалюк народився 26 квітня 2002р. Мав двоє братів та сестру. У дитинстві любив ходити до церкви, прислуговував там, навіть думав про те, коли виросте, буде священником. Але дитячі мрії залишились у минулому. Спочатку навчався у Нехворощанській середній школі, потім у нашому навчальному закладі, який успішно закінчив у 2017 р. Далі було навчання у Володимирському ВПУ на водія-механіка. По його закінченні пішов працювати до місцевого фермера. Трудився до призову у військо. 

У жовтні 2021 року розпочав строкову службу в Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького в м. Києві. Початок повномасштабного вторгнення застав його у Києві.

З початком повномасштабного вторгнення почав навчати інших військовій справі. І йому це подобалося. Також проявилися вокальні таланти, яких раніше рідні  не помічали. Побратими скинули відео, на якому Анатолій виводив українську народну пісню. Удома ніхто не помічав цього таланту за ним.

 Кілька місяців він виконував завдання по захисту столиці у складі своєї бригади, після чого його з побратимами перекинули на інші напрямки на Харківщині, Сумщині, навіть у Чорнобильській зоні, де тривали бої.

Він був щирим, компанійським, із тих, хто останнім куснем хліба поділиться. Його візитівкою була усмішка, яка піднімала настрій навіть тоді, коли його геть не було. мав кохану дівчину, з котрою збирався познайомити родину у відпустці. Але не встиг …

Під час виконання бойового завдання у Донецькій області, коли їм було поставлено завдання взяти одну з висот, що у населеному пункті Нью-Йорк. 11 серпня 2022 року, Героя не стало.

Тіло Анатолія привезли на свято Преображення Господнє, 19 серпня. Саме тоді мав приїхати додому у відпустку. 

Поховали воїна у рідному селі Нехворощі. Указом Президент України  його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

Допис-спогад у фейсбук на третю річницю загибелі від побратима Григорія Бартоша:

«11 серпня 2022 року - Суха Балка, Нью-Йорк, Донбас. Штурм. День, якого би краще не було ніколи. Радіку було 19, Толіку Гуцуляку - 20. Вони билися до останнього набоя, в прямому розумінні цього слова. …в 17:00 я взнав, що в позицію Радіка з Толіком прилетіла міна 120 калібру. Без жодних варіантів і шансів на життя. Хлопці були строковиками, які добровільно підписали контракт, щоб нищити кляту русню.